По стежині життя я іду в небуття По стежині життя я іду в небуття Марно вбиваю взуття, я іду в небуття По стежині життя я іду в небуття Кожен день, як попередній, я забув вже, де сьогодні У квартирі між людей почуваюся самотнім Не згадаю всі обличчя, мені зовсім не важливо І, можливо, дуже поряд, але все таки не з ними Я чекаю лише часу, коли стане щось інакше Я не знаю, що міняти і від чого буде краще Я не знаю, що робити зі своєю головою Почуваюся розбитим, не ладнаю із собою По стежині життя я іду в небуття По стежині життя я іду в небуття Марно вбиваю взуття, я іду в небуття По стежині життя я іду в небуття