Вставай, сука, в стрій, не чуєш?
Щось у мозку б'ється
Тіло зарите в могилі
В землю прям сміється
Над моїм будинком світить
Морок, а не сонце
Я бачу в тобі більше зброду
Ніж на вулицях Московських
І він побачить зміст, коли стадо актрис
Тільки викинув мізк будуть гарно плясати
Ланіти заповнені димом від гільз
Твоя тіма як стадо безмозглих баранів
Нащо нове? Коли за байтив світ
Твій кап з кодеїном оцінять лиш блазні
Я не мрію про світ у кишені
Бо в моїх кишенях нема на це часу
І моя душа холодна
Я не бачу твоїх слуг
Моя мрія не мертва
Але я ходжу наче труп (ей)
Хочеш так як ми
Але не можеш встати з стулу
Твій час вже майже плинув
Твоя черга стати слугою
Порожні кишені, але хворий на успіх
Холодний кришталь і вміст, що отруїть
Нема перешкод, я йду за тобою
Сліди від помади як завжди червоні
Я не вірю в удачу, не бачу я зорі
Вбиваю себе і пишаюсь собою
Щоб бути як ми -"себе" не достатньо
Кожен день як один - три роки у пастці
Всі слова на вітер я чую лиш їх гонор
Раніше зневажали (ха) зараз моніторять
Не бійся, я йду до цілі, осад лише втома
Мої слова, як чорний попіл
Я зостануся собою
(ей) Мої косі у треморі хороші, як в росні бавовна в темряві
Попрошу, більше диму у легені
Один, у носі кетамін
Допоки змін ще все ж бракує, щоб живими були всі
Першим помри!
І я буду першим, і всіх поведу
Що я задумав? Подолати врешті сум
Читай брошуру - від журби лікує тільки біль і смерть, болю не чую вже
Тому нарешті відійду я (відійду!)
І він побачить зміст, коли стадо актрис
Тільки викинув мізк будуть гарно плясати
Ланіти заповнені димом від гільз
Твоя тіма як стадо безмозглих баранів
Нащо нове? Коли за байтив світ
Твій кап з кодеїном оцінять лиш блазні
Я не мрію про світ у кишені
Бо в моїх кишенях нема на це часу